Сама у всьому винна чи все-таки виховала жахливих дітей?

Маргарита все своє життя присвятила дітям. Вона навіть про себе забула, перестала бачитися з подругами, не відпочивала, грошей на себе практично не витрачала. Знайомі і друзі її попереджали, що жити заради дітей не можна. Але Рита була впевнена, що зобов’язана всю себе покласти на їх виховання, і не вірила в єресь, яку несли оточуючі. Зараз їй вже виповнилося 66 років, і поруч немає дітей, а вона стала лежачою.

Чоловік Маргарити помер, коли діти були ще малюками. Нещасний випадок на роботі, було багато горя, але жінка впоралася. Вона знайшла в собі сили заради дітей, щоб жити далі. Їй довелося влаштуватися на другу роботу, і вдома підробляти. Йшла Рита з дому в 6 ранку, поверталася в 5 вечора, швидко збирала всю свою банду, годувала, і працювала вдома до пізньої ночі.

Вона мало проводила часу з дітьми, тому що працювала тільки для того, щоб вони ні в чому не мали потреби. Так пройшли роки. Рита сама змогла виростити дітей, дала їм освіту, купила по квартирі. За весь цей час їй зовсім небагато допомагали батьки, сиділи з дітьми, коли ті хворіли, іноді забирали їх з садка, потім зі школи. В основному все лягло на плечі Рити, але у неї якась була всередині шалена енергія, відповідальність, яка не дозволяла їй сумувати і втрачати сили.

Коли у Маргарити з’явилися онуки, вона з величезним задоволенням брала їх до себе, няньчила, купувала подаруночки і ласощі. Вона навіть не замислювалася ніколи про те, що у неї може бути самотня старість. Ну, хіба у неї був час для таких думок, до того ж вона так безкорисливо допомагала своїм дітям, що й гадки не мала, що між ними давно вже був холод. Не було ніякого душевного зближення.

У Маргарити ще в молодості почалися проблеми з ногами. Позначилася постійна робота, біганина і неповага до власного тіла. Часто жінка забувала і  про повноцінне харчування, і про відпочинок, і  про лікування. І ось одного разу вона прокинулася від того, що у неї була найсильніша біль в ногах, вона просто не могла на них встати. Жінка абияк підвелася і стала набирати номер сина – скинув, значить, зайнятий, потім дочка – та взагалі не взяла трубку. Зібравшись з силами жінка стала на коліна і поповзла до вхідних дверей, вона почала стукати в неї, відкрила замок, їй було страшно. Сусідка по сходовому майданчику почула шум, вийшла до Маргарити, викликала їй швидку допомогу. Якби тоді медики приїхали пізніше, то, можливо, Риту було б вже не врятувати. Бридкі тромби в ногах!

Риту відвезли в лікарню, її госпіталізували. Потрібна була операція, щоб жінка змогла знову жити повноцінно, але через наявні захворювання і патологій, її скасували. Та й вік уже був немолодий. Маргариті просто провели екстрене лікування, а потім відправили додому, призначивши антикоагулянти і постільний режим.

До лікарні діти приїхали тільки один раз. А потім, коли мати вже відправили додому, вони знову приїхали, і повідомили їй, щоб вона шукала собі доглядальницю. Ніхто не збирався няньчитися з Ритою. У дочки навчання і робота, у сина теж робота і ще сім’я. Стара хвора мати виявилася для всіх порожнім місцем, вона стала нікому не потрібна.

Тому Риті довелося шукати доглядальницю. Та сусідка, яка допомогла викликати швидку, розклеїла по району оголошення, але ніхто не відгукувався. Тоді сама сусідка і запропонувала свою допомогу. Вона була матір’ю-одиначкою, як і Маргарита. Одна виховувала двох дітей, жила поруч, а Рита була в розумі, та й трохи по дому пересувалася, періодична відсутність жінки її зовсім не напружувала.

Практично вся пенсія Рити йшла на оплату доглядальниці. Добре, що були деякі заощадження за роки, і вона могла оплачувати комуналку, купувати продукти і ліки. Це так жахливо, бути залежною від чужої людини. Сусідка допомагає, посміхається Риті, підтримує її. А діти рідні взагалі не приходять, навіть на день народження не з’явилися.

Ось які невдячні діти! Мати через них всю себе згубила. Поплатилася молодістю, здоров’ям, фігурою. Але ж знайомі її попереджали. А вона хотіла жити заради дітей. Рита звинувачує у всьому тільки себе. Вона мало проводила часу з дітьми, не вникала в їхнє життя, а просто забезпечувала всім необхідним. Вона їх балувала, але не вчила поважати людей, поважати старших. Вони стали вважати себе центром Всесвіту, втім, Рита сама їх такими завжди вважала. А тепер ось вона одна, і нікому не потрібна!