Жінка врятувала молодого вовка. Через півроку вовк повернувся з лісу і захистив її від браконьєра

Самотній вовк став заглядати у двір молодої жінки, яка жила на самому краю села. Йому потрібна була допомога і господиня будинку не відмовила. Через шість місяців до тієї ж оселі прийшов браконьєр – вовк сірою тінню вистрибнув з-за дерев і поспішив на виручку.

Місцеві жителі вважали, що вовка вигнали зі зграї. Так іноді буває, коли ватажок не терпить суперництва. Ця версія мала сенс: одинокій тварині важко знайти їжу в лісі і вовк міг приходити в село за легкою їжею.

Звичайно, не всім таке сусідство подобалося. Староста села навіть думав поставити капкани на дорогах, але вовк ніколи нікому не заважав і найчастіше проводив ночі на задньому дворі Антоніни – жінка жила у самого краю села, впритул до лісу.

Якось вранці Антоніна вийшла за водою і побачила вовка прямо біля дверей. Він сумирно лежав, поклавши голову на лапи і жінка несподівано для себе самої вирішила погодувати дику тварину. Вона винесла вовку м’яса, той обнюхав його, взяв в пащу але чомусь не з’їв і втік геть.

На наступний день історія повторилася. Антоніна глянула уважніше і побачила на шиї у вовка тугий нашийник, він заважав тварині ковтати. Набравшись сміливості жінка підійшла до вовка і в один рух розімкнула застібку.

Увечері Антоніна розповіла історію про нашийник сусідам і хтось згадав про ділянку браконьєрів в найближчому лісі. Ходили чутки, що ті відловлювали вовченят, садили їх на ланцюг і привчали своїх собак до полювання. Схоже, цей вовк зумів втекти ще маленьким – він ріс, а ошийник залишився занадто тугим.

Антоніна вже і забула цю історію, коли приблизно через півроку до неї у двір не ступив один з браконьєрів. До нього дійшли чутки про вовка і він прийшов ставити на нього капкани, не звертаючи уваги на протести жінки.

Невідомо, чим могла б закінчиться ця історія, адже Антоніна жила на відшибі і сусідів поруч не було. Але раптом над парканом майнула сіра тінь: перед браконьєром стояв той самий вовк. Він нічого не робив, просто уважно дивився чоловікові в очі – само собою, той поспішив піти з двору.

Пішов і вовк. Місцеві жителі ще не раз бачили його біля села, але у двори він більше не приходив.