Жінка вийшла заміж за іранця і розповіла про особливості побутового життя в Ірані

Історія Ірану одна з найдавніших у світі. Згідно з письмовими джерелами, вона охоплює майже 5 000 років. Тисячоліттями культура країни розвивалася в ряд негласних традицій і суворих неписаних правил, розібратися в яких людині з боку буде практично неможливо. Жінка переконалася в цьому на власному досвіді, коли вийшла заміж за іранця – вона розповіла про особливості побутового життя і повсякденної культури Ірану.

В першу чергу автору (жінка не називає свого імені і пише під псевдонімом) довелося зрозуміти одну з основ місцевої культури, таароф. Це особлива форма мовного іранського етикету, так звана «церемоніальна нещирість». На таароф в Ірані вибудувана велика частина взаємин, причому розібратися в масі неписаних правил надзвичайно складно.

Яскравий приклад таароф: покупець запитує в магазині вартість товару. Продавець відповідає в дусі – які гроші, шановний, маю за честь подарувати вам цю дрібничку. Природно, ніхто нічого дарувати не збирається. За правилами етикету покупець запитає ще двічі і на третій раз продавець нарешті назве ціну.

Taarof in Iran

Деякі сходознавці оцінюють таароф як фундаментальне поняття іранської культури. Природно, що жінка, яка переїхала до чоловіка, не відразу розібралася в усіх нюансах.

Перший час автора дивували навіть поїздки в таксі – водії ще перед початком маршруту поверталися до неї і вибачалися. Виявилося, сидіти спиною до людини в Ірані вважається вкрай неввічливим в будь-якій ситуації, звідси і ритуальні вибачення.

Традиція стара, але цікава. На людях (наприклад на базарі, на вулиці) чоловіки можуть не гукати дружин по імені. Дід чоловіка називав бабусю – Алі. Навіть мій чоловік часто маму або мене гукає – Асгхар! ми вже знаємо, що це нам кричать, – описує жінка одну з особливостей іранської культури.

Сімейні традиції були для жінки незвичніші за все. В Ірані досі поширене сватання, при якому обумовлюються грошові питання. Свого роду шлюбний контракт.

Мехр часто призначається в золотих монетах (одна монета приблизно 350 дол). За Мехра йде справжній торг. Розмір Мехра прописується в свідоцтві про шлюб і за законом жінка має право вимагати його в будь-який момент. Тому дурники, які прописують Мехра в сумі року народження дружини (наприклад тисяча дев’ятсот вісімдесят одна монет) часто сидять в тюрмі, бо таких грошей не мають, – каже автор.

Виявився реальністю і строгий сухий закон. Більшість місцевих жителів дійсно не вживає алкоголь. Його продають з рук, це дорого і нелегально.

Незважаючи на ряд особливостей місцевого побуту жінка залишилася скоріше задоволена переїздом. За її словами, стародавня культура Ірану має і свої плюси.