Що робити, коли порвалися шнурівки під час локдауну. Реальна історія

Історію про порвані шнурівки опублікував блогер Святослав Никорович. Ця пригода викликала чималий інтерес в Мережі.

 

Посмотреть эту публикацию в Instagram

 

Публикация от Святослав Никорович (@svyatoslav_nykorovych)


Публікуємо текст розповіді:

Історія однієї шнурівки

Жила була одна шнурівка. Вона вірою, правдою та всіма силами обвивалася довколо міцної чорної шкіри та грубого хутра чобота.

Шнурівка відчайдушно, не жаліючи себе виконувала важливу місію, хіба зрідка мріючи, що от-от господар придбає нову пару зимових чобіт і вона матиме трохи більше часу на відпочинок. Але це було в найсокровенніших думках, тож вона не показувала як їй важко.

Тим паче, сестра на сусідньому чоботі засудила б «слабинку» шнурівки, різко відповівши:

«Потерпи трохи і тебе попустить!»

Та, все ж, внутрішній ресурс шнурівки – тонкі сплетіння ниточок, завдяки яким трималася купи ця груба продовгувата річ, був на межі. Шнурівка більше не могла корчити сильну та незалежну, опиратися зовнішньому тиску. Одна за одною нитки почали рватися. Шнурівка відчувала, як її покидають сили, і не взмозі боротися далі – гучно тріснула, зоставшись двома мертвими частинами понівеченої прядки.

А господар сидів ошелешений, схилившись над утратою. Він не знав, що йому тепер робити. Коли на дворі сніг, дубак і локдаун. В осінніх черевиках шнурівка коротша, а в кедах і кросівках – біла. Ото дилема!

Як виявилося, осіннє взуття взимку відкриває таланти. Бо тепер господар по дворі не ходить, а танцює степ. І чекає, коли з «Розетки» прийдуть некоронавірусні шнурівки. Враховуючи ціну за доставку, вони мали б володіти ще й профілактичним ефектом.

У Франківську продавалися лише заразні шнурівки, тому дуже дякую владі, що захистили мене від них, забронивши торгівлю непродовольчими товарами!

P.S. Отака от у мене вийшла історія, а хто слухав – кладе лайк!

P.P.S.найгірше, що ця історія реальна