Тьотю, виходь заміж за тата, я тебе дуже прошу!

Нещасний малюк, – коментували постійні жителі на під’їзних лавках, – без мами зростає

Олена влаштувалася працювати педіатром на цю ділянку кілька тижнів тому. Вона недавно закінчила навчання в медичному вузі і через бюджетне відділення її розподілили в маленьке місто.

Молодому спеціалісту були раді, адже по всій країні скрутно з молодими кадрами. Що й казати про невеликий населений пункт.

Олену хвалили – не дивлячись на її молодий вік і відсутність досвіду вона виконувала свою роботу з радістю. Хоча вона і прожила все життя в столиці, тихе і розмірене життя цього містечка їй було до душі. Все тут таке заспокійливе, життя тече своєю чергою. Мешканці не зарозумілі, не випендрюються один перед одним.

Був час і на себе, і на прогулянки по сірим вулицям, і на дозвілля.

Свою роботу Олена робила з душею, якісно. Ну а як інакше? На дворі був початок весни, люди хворіли на грип, тому лікарі працювали на знос. Щодня доводилося ходити на виклики, а потім ще йти на прийом до кабінету. Не засумуєш. Якось раз вона прийшла до одного 4-х річного хлопчика з температурою і ангіною.

Її зустрів тато. Олена ще встигла подумати – де ж мама? Адже малюк хворіє, а її немає. Малюк був виснажений і важко дихав. При огляді він відкрив очі і пробурмотів: “Тітонька, ви хороша, виходьте заміж на мого батька, а то йому важко одному”.

Олена здивувалася, але не стала нічого відповідати. Коли вийшла в коридор виписати рецепт, тато став вибачатися.

-Максиму жіночої уваги не вистачає, тому він так і сказав, я його сам виховую, – почав виправдовуватися він.

Олена сказала, що все в порядку, приводів для хвилювання немає. Коли вона вийшла, бабусі, які сиділи на лавці, стали розпитувати про здоров’я хлопчика.

-Скоро видужає, – відповіла вона.

-Нещасний малюк, – стали коментувати вони, – немає у нього мами. Тато хороший, намагається як слід дбати про нього, зі шкіри геть лізе, але мати ніхто не замінить. Ех, Катька, в гонитві за мужиками про сина і зовсім не думає.

Ким же потрібно бути, щоб сина залишити … Так до Олени дійшли чутки, куди пропала мати Максима і що сталося насправді.

Якщо діяти за правилами, то відвідувати щодня хворих дітей можна тільки до досягнення ними одного рочку. А всі решта виконують рекомендації лікаря і приходять на прийом самостійно. Тільки Олена стала ходити до хлопчика щодня. Коли малюк почав одужувати, то був радий приходу Олени. Він встав і на слабких ногах прошльопав в кухню, запропонував їй чаю.

Батько був радий самостійності хлопчика. Олена не відмовилася і прийняла запрошення. Не могла вона вчинити інакше. Вони розмовляли, пили чай і чоловіки були їй раді. Це було видно.

А вона насолоджувалася товариством цих простих людей. І вона вирішила відвідувати їх частіше, не дивлячись на всі правила.