Притча про Віру

Одного разу молодий чернець йшов зі своїм учителем по березі моря і ставив йому різні питання. Але насправді йому найбільше хотілося дізнатися, що думає старець про фортецю його віри і чи насправді вважає його кращим зі своїх учнів? Адже тільки його одного Святий Отець взяв з собою в далекий похід, і вони весь день, не знаючи відпочинку, провели в дорозі…

– Отче, мені дуже хочеться пити — – попросив учень.

Старець зупинився, створив молитву і раптом сказав:

– Пий з моря.

Учень слухняно зачерпнув з моря жменю води і мало не закричав від радості: морська вода на смак була не солоною і гіркою, а солодкою, немов з джерела. Він кинувся до моря, щоб наповнити чудовою водою свою посудину на той випадок, якщо по дорозі йому знову захочеться пити.

– Що ти робиш? – здивувався старець. – Чи ти сумніваєшся, що Бог не тільки тут, а й всюди?

Учень знову відсьорбнув зі своєї посудини і тут же виплюнув: тепер вода була зовсім непридатною для пиття.

– Ось Бачиш, брате, поки що глибину твоєї віри можна виміряти одним ковтком води, – сказав старець, разом відповівши на всі його питання.