Чи можна повторно кип’ятити воду: правда чи маячня

Для початку варто зрозуміти, що ж ми кип’ятимо. Водопровідна вода може мати різний склад навіть в межах одного міста. І в цілому, санітарні вимоги до водопровідної води відрізняються в різних країнах.

Тому можна лише стверджувати про якісь середніх показниках домішок у водопровідній воді. Хлор, який використовується для знезараження, солі кальцію і магнію, які і утворюють накип на стінках чайника, незначна кількість важких металів – все це можна знайти в воді з-під крана.

Перекип’ячена вода стає “важкою”

Існує міф про створення “важкої води” в домашніх умовах. А саме отримання води з великим вмістом дейтерію. Він дійсно є в воді, він дійсно в великих кількостях небезпечний для здоров’я, також правда і те, що з кожним повторним кип’ятінням і додаванням нової води кількість дейтерію в новій суміші збільшується.

Але! Для того, щоб отримати дійсно небезпечний вміст дейтерію, потрібно повторити кип’ятіння і долити у чайник води величезну кількість раз.

Отримати важку воду за допомогою чайника не вийде

Академік Ігор Васильович Петрянов-Соколов якось підрахував, скільки води повинно випаруватися з чайника, щоб в залишку помітно підвищився вміст дейтерію. Виявилося, що для отримання 1 літра води, в якій концентрація дейтерію дорівнює 0,15%, тобто всього в 10 разів перевищує природну, в чайник треба долити в цілому 2,1⋅1030 тонн води, що в 300 млн разів перевищує масу землі.

Таким чином, навіть якщо ви не виливаєте залишки води з чайника, то дейтерієм вам не отруїтися. На жаль, не отримати “важку” воду за допомогою чайника. Але якщо у вас все-таки вийде, обов’язково патент – це відкриття принесе вам багато грошей!

Занадто багато мінералів

Інша поширена помилка полягає в тому, що нібито через випаровування води в нашому чаї виявиться занадто велика концентрація мінералів. Однак, тут теж працює математика.

Канадські вчені з Університету Макгілла (входить в 50 кращих в світі) пояснюють це на прикладі фтору. Припустимо, ми налили в чайник 1 літр води, що містить 1 ppm (мільйонна частка) фтору, і закип’ятити його. Потім налили 200 мл, щоб зробити чашку кави. Разом з цими 200 мл ми отримаємо 0,2 мг фтору.

Тепер ще раз закип’ятити решту обсягу води, але на цей раз будемо дивитись, як википить 100 мл. Випиваємо ще 200 мл води і в цей раз отримуємо 0,22 мг фтору. Тобто різниця складе всього 0,02 мг, що несуттєво.

Тобто навіть за умови, що ми дали випаруватися 100 мл води, а це нешвидкий процес і непростий, якщо у вас електрочайник, ми отримаємо збільшення кількості фтору у воді на рівні похибки. Ця ж логіка працює і з іншими речовинами.

А що стосується солей магнію і кальцію, яких зазвичай є у надлишку у водопровідній воді, то при кип’ятінні вони просто відкладаються у вигляді знайомого накипу на стінках чайника. Вони нешкідливі, проте їхня теплопровідність набагато нижче теплопровідності металів, тому чайник буде закипати трохи повільніше. Щоб не збільшувати рахунки за електрику або газ, краще періодично чистити чайник.

Немає ніяких наукових досліджень, які доводили б, що повторне кип’ятіння води завдає якоїсь шкоди людському організму. Є версія, що через витіснення з води кисню в процесі кип’ятіння, смак приготованих напоїв з повторно кип’яченої води може відрізнятися від оригінального.

Наукового підтвердження того, що людина може розрізнити смак чаю з води кип’яченої раз і кілька разів теж немає. Тому – не бійтеся кип’ятити воду! Один раз, двічі, навіть три рази.